Velobessarabia: велосипед для мене — це найоптимальніший засіб для пізнання світу та природи.

Past — simple

Ми згубно і тотально схильні до ритму і впливу сучасного життя. Через нас проходить нереальна кількість інформації, ми звикаємо перемикатися між додатками, завданнями та десятками людей. Здається, що інакше і бути не може, адже з розвитком всього навкруги прискорився і наш ритм, не дотримуючись якого, ми ризикуємо щось не встигнути. В цій гонці немає переможців, але є постраждалі. І найчастіше це мешканці великих міст. За своїм почуттям я давно вже антиурбаніст. За будь-якої можливості я збираю свій велосипед та їду подалі від скупчення людей та будівель.

Present — continuous

Велосипед для мене — це лише засіб пересування, найоптимальніший засіб для пізнання світу та природи. Парадокс, але він дозволяє сповільнитись, поки увесь світ лише набирає темп. І здається, що лише на велосипеді я відчуваю своє життя на повну! Особливо у довгих виїздах, коли за декілька тижнів встигаєш пережити зміну ландшафтів та погодних умов.

Тут ти сам господар своїх переживань та думок, які приходять по дорозі. Але вони далеко не глобальні. Можна навіть сказати, приземлені. Адже ти думаєш, чи вистачить тобі їжі, води, де залишитись на ночівлю. Прості завдання змушують знову усвідомити, що людині насправді не так багато потрібно, щоб радіти.

Природа — ось що надихає по-справжньому! Знайти куточок, до якого не дібралися люди — велика рідкість, але я намагаюся це робити багато років у своєму регіоні. І вже об’їздив всю рідну Бесарабію, але все ще пізнаю та шукаю.

У невеликому місті, де живу, достатньо п’яти-десяти хвилин, і ти вже десь на березі водойми, їдеш по грунтових дорогах та кого хіба зустрінеш, то це рибалку чи пастуха. І все ж завжди хочеться заїхати туди, де нема нікого, крім тебе та природи. Чи це спосіб збігти від реальності та буденності? Частково так, адже у місті, в умовах повсякденних клопотів та роботи, я не відчуваю такої свободи. В дорозі можуть прийти геть інші відчуття. Увесь зайвий шум залишається у минулому. І змінюється спогляданням природи разом із крученням педалей.

Мене до сих пір дивують та надихають заходи та світанки. Я жадібно роздивлююсь зірки та намагаюся знімати все це у кожній поїздці. Ділитися світлинами — моя профессія, я давно і майже кожен день фотографую найрізноманітніші сюжети. Ділитися емоціями з веловиїздів — це теж частина мене. І кожен новий велопохід, кожна нова дорога і новий захід сонця залишаться не лише зі мною.

Future — perfect!

У міжсезоння я завжди планую нові маршрути, є час помріяти та пороздивлятись мапи. Я хочу продовжити досліджувати румунські Карпати. Там є ще куди лізти, крім Трансфегараша. Але більше за все мене приваблює Скандинавія. Після Норвегії хочеться знову у Норвегію. Але надовго. Так само як і у Ісландію. Чи покататись у Фінляндії… Лишень були б можливості, а враження гарантовані.

Коли усвідомлюєш цінність подорожей та цих моментів, то неодмінно забажаєш це продовжити чи повернутись. Тому моє життя без велопоходів вже неможливе.

Знаю по собі, що відкритість до всього нового та цікавість до деталей наповнюють та надихають. І напевно я пам’ятаю більшість своїх походів з максимально позитивними емоціями. Навіть попри труднощі, за якийсь час це найцінніший для мене багаж спогадів!

Instagram: https://www.instagram.com/velobessarabia/