Пошив та поїхав: інтерв'ю із засновником 7R Bags Стасом Костаком

Судячи з соц мереж, твоє життя повне пригод, а робота та відпочинок взаємопов’язані. Нібито, ідеальний сценарій. Чи вважаєш ти, що життя склалося, чи ще є куди рухатись?

Рухатись завжди є куди. В одному відомому фільмі казали, що найстрашніше — це коли вже не хочеться чогось хотіти. Так ось, мені завжди чогось хочеться і це тішить. Хочеться більше подорожувати, більше грошей, хочеться виконувати лише цікаву роботу і так далі. Але в цілому, я дуже задоволений життям, її ритмом і тим, чим займаюсь.

З чого почалося твоє захоплення виробленням сумок для байкпакінгу і як це переросло у самостійний бренд 7Rbags?

Сумки я та Лена Семченко почали робити ще у 2014 році для власних потреб. Ті сумки, що ми купляли у магазині, занадто швидко розлізлись, і ми вирішили спробувати зробити собі сумки самостійно. 7Roads bags з’явився вже пізніше, після переїзду у Ковель, у 2016 році. А остаточно впевнилися у тому, що наш вибір правильний, після трьохмісячної подорожі у Європі. Саме той тур визначив наш стиль та напрямок руху. Постійні дощі завдавали багато клопоту підчас подорожі, і ми вирішили, що сумки для велотуризму мають бути водонепроникні. Ну і почалося…

Як ти оцінюєш популярність байкпакінгу? Чи набирає він оберти, чи вже набрав і згасатиме?

А що взагалі таке байкпакінг? Якщо взяти визначення редакторів Bikepacking.com, то це симбіоз їзди на велосипеді по різним типам покриття та автономного пішохідного туризму (self-supported backpacking). Тако ось, з моєї точки зору здається, що байкпакінг у такому вигляді трохи втрачає оберти. Не так багато людей зараз їздять на велосипедах у автономні позашляхові подорожі, де потрібно багато носити чи штовхати велосипед, переходити річку у брід і таке інше. З іншого боку, популярність набирають більш комфортні види велотуризму, які можна умовно назвати biketouring. Я маю на увазі велосипедні подорожі по дорогах (гревел та грунтові стежки — це все ще дороги) та виізди неподалік від цивілізації з можливістю ночівлі у готелях і т.д.

Планування маршрута, підготовка велосипеда, збори у дорогу…Напевно для тебе це своєрідний ритуал. З чого він складається? Розкажи або покажи, який набір стафу ти зазвичай береш із собою?

Оу, це досить об’ємна тема, і в пару речень навряд можна розповісти навіть найголовніше. Є така східна мудрість: «Подорожуючий має чотири життя: в одній він планує подорож, у другій — реалізує її, у третій — згадує, а в четвертій — живе так, як всі інші смертні». Тому всім, хто запитує, я раджу самостійно вивчати мапи, прокаладати маршрути, обирати місця для ночівлі та пам’ятки для відвідування. Така підготовка набагато цікавіша, ніж просто обирати готовий маршрут. І, найвирогідніше, подорож принесе більше досвіду та емоцій загалом. Я особисто намагаюсь уникати популярних місць. Не бачу особливого задоволення дивитись на те, що можна детально вивчити в Google Maps чи Instagram. Збори у похід у нас вже досить добре відпрацьовані. Я знаю, за яку снарягу відповідальний, а Лена знає, що у її компетенції. Особисте спорядження також зрозуміло, яке потрібно для якого сезону чи умов. Тому збираємося завжди легко та швидко. Нічого специфічного ми не беремо: кухня, інструменти, аптечка, спальні принади, одяг та їжа — все як у всіх.

ТТи мешкаєш на Волині. Це нібито не найтуристичніший регіон. Чим вам тут подобається? які твої три улюблених місця, які б рекомендував відвідати?

Ми переїхали на Волинь у 2016 році. Це взагалі не туристичний регіон, хоча я і досі не розумію, як так вийшло. Насправді тут приголомшлива природа, більш ніж 300 озер, великих та малих річок. Все ще є ліси, досі не затоптані туристами. Найбільше болото України, Черемське, розташоване неподалік від Ковеля. Ріка Стоход — це рай для поціновувачів байдарок. Вона, у буквальному сенсі, складається із сотен русел, сплетених у лабіринт серед хащів очерету та невеликих островів. Є села, де й дотепер човен — основний транспорт, особливо у період розливу. Одним словом, тут офігенно! Тим, хто бажає познайомитись з Волинню, рекомендую відвідати Черемське болото, Сваловичі (це село на території парку «Припять-Стохід»), а також прилеглі до військового полігону території — Червоні мости, Повурське озеро, ріка Стохід за селом Бережниця. Завжди буду радий допомогти порадою з маршрутом.

Якщо в тебе є незакриті гештальти, то які?

Перше, що спливає на думку, це проїхати вздовж вузькоколійки Моканіта у Румунії. Це зовсім поруч з українським кордоном, залізниця проходить через ущелину. На мапі не зрозуміло, чи є там тропа вздовж полотна, чи нема. В Інтернеті знайшов, що місцеві хлопці рублять там ліс і по залізниці везуть його у місто. Ми були у тих краях у травні 2019, але через сніг не змогли вийти на вузькоколійку.

Як ти зазвичай будуєш свої маршрути? Чим керуєшся?

Завжди будую сам. Так набагато цікавіше, ніж вибирати кимось підготовлений трек. До того ж, при прокладанні маршруту завжди вивчаєш мапу місцевості, читаєш матеріали про цікаві пам’ятки. У підсумку набуваєш цілісну картину регіону, куди збираєшся поїхати. Для побудови маршруту користуюсь Google Earth, Alltrails, Organic map, Mapy.cz и Google Maps. Подорожі з байкпакінгом передбачають самостійність вибору доріг, пересування, харчування та ночівлі. Тобто це все залежить лише від тебе. Але окрім людського фактору можуть мати місце і якісь незаплановані обставини. Назвемо їх форс-мажори.

Чи траплались у тебе подібні випадки, коли подорож проходила не за “накатаним сценарієм”?

Чесно кажучи, за всі роки нічого надординарного з нами не відбувалося. Ми завжди обережні у дорозі та реально розцінюємо свої можливості. Ну і намагаємося мати при собі необхідний інструмент, аптечку та спорядження. Всі несподіванки пов’язані з погодою: сніг, тривалі дощі, холод і таке інше. У таких випадках ми змінюємо маршрут так, щоб з’їхати з важких доріг та їдемо далі.

Які плани на майбутнє? Які маршрути, території, країни? Можливо, у тебе є готові маршрути на наступний сезон?

Планів насправді багато. Наша знайома запрошує у гості до Відню. Звідти хотілося б скататись в Альпи. І все ж таки хочу проїхати румунську вузькоколійку. Плануємо також долучати місцевих бігунів до велотуризму. Початок у цьому напрямку зроблено, варто продовжувати. Розмовляли зі Стасом Череванем про маршрути Волинню для Pridebikes, тож було б непогано і на цей знайти час.

Що надихає тебе у дорозі? Чи єякісь тригери, коли ти розумієш, що заради цього моенту і їхав, і що відчуваєш себе щасливим прямо зараз?

Такі моменти, звісно, бувають. Таке відчуття ейфорії, легкості, ніби не їдеш, а летиш. Чистий кайф! Не розумію, як це відчуття приходить. Скоріше за все, коли вдається відпустити з голови всі проблеми, забути про буденне та просто насолоджуватись Дорогою. Це наш стиль життя, у ньому ми знайшли себе. Рух — це життя, як казав філософ, а значить, щоб відчути життя на повну, треба більше руху та подорожей. Чим ми і займемося у подальшому.

Instagram: https://www.instagram.com/stanislav_kostak/